Велосипедами по Полтавщині!

Автор: Роман Дусик

Виявляється, у нас існують якісні послуги, так, так, скажете рідко. І я скажу.

Моя дефініція така: коли береш велосипед напрокат, велосипед обов'язково з колеції 2010 року, новенький та новенький.

Платиш за це адекватні непристойно вигідні гроші. Тобі дають рукавички, шолом, аптечку, водичку, ремнабір, чехол для потягів так би мовити усе в додачу.

Тепер все буду міряти таким порівнянням - сервіс як в чудовелопрокаті.

Історія не про це, а про таке.

Запакувати 6 велосипедів у вагон 2 класу експресу Київ-Харків - це, скажу я вам, досягення, це неймовірна робота над створенням нового виміру місткості вагону (це для провідника). Це фан.

3 години, Полтава, 30 км, Диканька.

 Але треба ж спитати дорогу в колоритних полтавчан. Боже, яка це прекрасна українська!

 "Ото їдьте до кахве, а там й по селу".

Диканька відома, але робити там нічого, хіба кататися, а це робота ще того штибу. Хоча ні, миловидне таке смт.

Церква, де любив бувати Н.В. [той що Гоголь]

Бузковий гай, місцевий відомий.

Після Диканьки треба ж було якось повертатися до Полтави, але крутити ще тридцятку не було наснаги. Довелося виловити сільмаршрутку.

Замальовака "з водієм".
-Та куди з велосипедами в маршрутку, де пасижири сядуть.
-Купєм всі місця+стоячі.
-З вас 120 грн.

 

 А от Полтава: просто Вашингтон. 

 В мене лишилося враження "ой, як круто, треба ще залетіти на 18-32 год як мін."

Ліпше велосипедних поїздок лише автостоп - це за критерієм незалежності.