Автор: Роман Дусик
ми любим Львів?
Явно не за це.
За створення відчуття дому. Звісно, найчіткіше воно проявляєтсья в відомих львівських квартирах в 6 ранку в "ой, хочу спати" теревенях з місцевою інтельгенцією
Коли я на Заході, то я вдома, коли я вдома, то я на Заході. І це ось так і тоді.
Це тоді коли в будь-якому генделі або кнайпі ти замовляєш все по лівій стороні меню, а не по правій, що згідно з американським "був таким бідним, що замовляв в кафе все по правій стороні меню" вказує на цілковиту гуманітичність в endless profit pursuit.
Ще один важливий пункт в шкалі крутості будь-якого міста - це нявність цілодобових локацій, де можна поїсти по-простолюдиньски, по-фастфудівські, будь-як, аби поїсти.
Нічна інспекція міста виявила численну силу силену точок із різного роду смакотою накшталт всяких смачних півметрових сендвічів і салатів із морквою. Вночі іншого не тре. А де в цьому "щоб він пропав" Києві окрім МакДака вночі можна просто попоїсти, підїсти чи просто поїсти?!
Це коли в якихось неймовірних андеграундських кнайпах вигляд з вікна такий:
Це коли фестерський сезон відкривається із Бреговіча.
І ОЕ.
Підсумовуючи, все вищесказане, ми любимо Львів за ось це:
Немає коментарів:
Дописати коментар