пʼятниця, 15 липня 2011 р.

Придністров’я: країна-нелегал

Автор: Сергій Корнилюк, м.Київ

 «Бездомная, с поддельным паспортом – Германия Ремарка…»
Зоя Ященко (Белая Гвардия)

0. Пальміра з терпким присмаком

Взагалі ми тоді з Олею в Молдову зібралися. Просто трошки не дочитали… Чи то лінь, чи то дух авантюризму. Проте якщо надто прискіпливо готуватись, то потім нецікаво їздити – «ой, а на фотографії було гарніше» або «ой, прямо як на фотографії».

Читайте далі на новому блозі GeoClub.in.ua


Все, що знав про країну до поїздки, на свій сором, можна було вмістити в 7 речень:
# Молдова межує з Україною;
# Молдова входила до складу СРСР;
# В Молдову пускають без візи;
# Молдавське вино – хороше;
# В Молдові є міста Кишинів (столиця), Тираспіль та Бендери;
# До Молдови можна дістатися або потягом з Києва, або маршруткою з Одеси;
# Кілька сумних сторінок спільної історії – трагічна загибель Тимоша Хмельницького при обороні Сучавської фортеці; відхід козацьких військ після поразки у Полтавській битви.
Негусто.

\\\\\\1////// Бережись автомобіля)

Отже поїзд Київ-Одеса, навпроти нас в купе - майстер-художник зі Жмеринки, повертається з виставки, показує нам свої роботи, каже – авторська техніка - «розпис по різьбі по дереву» пригоди починаються…

В Одесі, після незмінної паперової філіжанки лате, довго чекаємо тролейбус на автовокзал. Потім ще годину насилу відбившись від дотепних одеських таксистів («Какое на автобусе, говорю вам, я диспетчер молдаванского направления по автовокзалу, билетов нет – все автобусы забиты! Предлагаю 200, ну ладно вам 175, только другим не говорите, они за 200 едут, ну ладно сколько можете, ну за сто двадцать до границы поедете? Автобус же 75 стоит а так с комфортом…» мужньо забираємо в касі квиточки на найближчий рейс прямо на Кишинів через Тираспіль та Бендери. Потім ще година чекання і ми знову в дорозі…

\\\\\\2////// Різниця між «відвідали» і «потрапили» (попали?)

Ну все, здається, включився роумінг. Підїзджаємо до Молдавського кордону. «А ви куди їдете? В Молдову чи Придністровя?» Хм… а це що 2 різні країни? Придністровя, здається ж, ще й досі невизнане…Ой, а де краще вийти – в Тирасполі чи в Бенедерах? Чи може до Кишеньова? А Бендери це ще Придністров’я чи вже Молдова? А куди нам треба?

Так… Ціль поїздки – туристична, місце проживання… хм… «Сережа, в Тирасполе ведь должна быть ул. Ленина?», ок, не пишем нічого, постараємося ввечері повернутися. А що, з тим Придністровям все так серйозно?

Виявилося, серйозно… Прапори надто червоні як для молдовських…

Відчуття що повернулися в наше пострадянське дитинство ще більше підкріпили ларьочки з пивом-квасом.


Ще були обмінники валюти. А ще були вуличні ігрові автомати, які в Україні  заборонені.

\\\\\\3////// Тирасполь – столиця країни, якої нема на карті

Оля була права – вул. Леніна і справді в Тирасполі є. Ще є там посольство Абхазії (разом входять у співдружність невизнаних країн і відкрили одна в одній посольства)

В цілому, столиця Придністровської Молдовської республіки виглядає як типовий Український обласний центр. Трапляються симпатичні будинки, а так, вцілому, трьохповерховий центр перемежований висотними забудовками хрущьовського штибу.

А ось і перша фортеця (місцевий магазин для дітей)


З нових будівель дуже виділяється cобор Різдва Христового (1998-2000 рр) Тираспольскої и Дубоссарської єпархії Молдавської церкви (РПЦ),

а також придністровський нацбанк.


Ось знову зачепили тему валюти. Тут штрихів треба більше.

\\\\\\4////// Придністровські рублі: історія «з купюрами» або еклектика в гаманці

З Wікіпедії:
«Процесс перехода на свою валюту был сопряжён со множеством трудностей. Поначалу в качестве денежных знаков использовались банковские билеты СССР и Российской Федерации образца 1961 − 1992 годов, со специальной маркировкой в виде марки с портретом А. Суворова. Подобная практика функционирования временной валюты использовалась Чехией и Словакией в период разделения их финансовых систем после бархатной революции. 17 августа 1994 в ПМР были введены в обращение новые денежные знаки — приднестровские рубли.18 ноября 2005 в Тирасполе открылся собственный Монетный двор ПМР. До этого денежные знаки чеканились и печатались за рубежом. В 2007 году на банкноты образца 2000 года был добавлен ряд новых защитных элементов»

Один хлопчина в маршрутці так нам і казав «Наша нова 10ка захищена краще за долар»:) На більшості купюр – портрет Суворова – засновника Тирасполя. А так зі своїми героями дефіцит… На 50 рубльових купюрах Тарас Шевченко зображений. Шевченко на рублях… Іронія в тому, що на 500 - ках Катерина ІІ… В одному гаманці… Шевченко до речі як на колишніх наших сотнях – згорблений в кожусі і шапці… На колишніх 50 000 ах (до нуліфікації) Богдан Хмельницький був. Згадую історію про Сучаву…

… Прощаємось з Тирасполем. Площа Суворова. Памятник Суворову.

Тут ми сіли на маршрутку до Бендер, згадали, що гроші розміняти забули, нічого, розплатились українськими гривнями. Зрештою, своя валюта – це досить умовно. В усіх обмінниках 5 пар обмінних курсів долар-євро-рубль-гривня-лей.

Отой хлопець з маршрутки («защищенней долара») сказав що по нас зразу видно – іноземці, раз так з цікавістю їхню валюту роздивляємось. А потім спокійно дістав нашу 20ку з Франком, щоб показати що вони наші гроші краще знають) Чомусь приємно стало що на всіх українських крупних купюрах поети та філософи…

\\\\\\5////// Куй залізо, не відходячи від політики партії…

Фактично Тирасполь та Бендери це єдиний конгломерат на 300 тис. жителів. Сполучення – маршрутка/тролейбус. В центрі Бендер привертає увагу стіна кованих скульптур яка описує історію міста.

Дуже цікаво розставлені акценти:

«Штурм крепости русскими войсками» №1, «Штурм крепости русскими войсками» №2, «Пребывание Карла 12 в Бендерах после поражения в Полтавской битве…», «За власть советов».

Та найбільш мене вразила плазуючо-пихата скульптурна композиція «вручение ключей от Бендерской крепости князю Потемкину»…

Ну і звісно резюме, перекреслене подвійною чорною…


\\\\\\6////// Штурм замку на замку: як ми взламали фортечну браму

З вікіпедії:
«На території ПМР розташована Оперативна Група Російських Військ (ОГРВ) у кількості близько 2000 осіб. Стверджується, що їхнім основним завданням є охорона військових арсеналів, що залишились від радянської армії в селищі Колбасна. У 2000 році на міжнародному саміті в Стамбулі Росія зобов'язалась вивести це угрупування до кінця 2004 року, але свого зобов'язання не виконала досі.»

Коли ми пішли шукати Бендерську фортецю (бачили з маршрутки при вїзді), наткнулися на військову частину, огорожену ровом і старою стіною. На блокпості вартовий сказав що нас не пустить) і запропунував обійти стіну справа, спустившись по рову до річки. Ну, ми й спустились,.

А потім паркан отої військової частини змінився багатометровими фортечними мурами, і ми брали схил штурмом. Після дощу… Потім знайшли кращу дорогу, але я її спеціально не опишу.

Знову Вартовий. З задумливо-замріяним поглядом. Познайомились. Спитали чи можна фотографувати – запропонував швиденько на 20 хвилин заглянути всередину. І ось новий штурм – без пригод переходимо підвісний міст до барбакану.

Барбакан призначений для того, щоб запустити відвідувачів фортеці, закрити вхід і вихід, перевірити документи (спитали пароль), а якщо щось не те – полити непроханих гостей з дірок в стелі смолою чи ще чимось неприємним.

Отже, заходимо в першу браму. А там другі ворота зачинені… Смикаєм сильніше – зачинені… І що, тепер таран монтувати? Нема часу.

Знімаємо чотири засови – два біля підлоги, 2 спеціальними ручками на трьохметровій висоті поід стелею. Все ржаве, рипить. Прийшлось докласти зусиль, проте ворота підкорились…

Ми на замковому подвірї! Пусто. Нікого. Не довго думаючи беремо штурмом найвищу башту. Як? Звісно що по гвинтовим сходам (куди ж солідній башті без них?)

Юх-ху!!!!!! Ми на верху!!!!!

Все, я 100% щасливий, Ольга просто усміхається, мандрівка отримала своє логічне завершення.

… Наш вартовий з задумливо-замріяним поглядом, який чекав на виході – підказує пройтись вздовж стіни до «здорової камяної книжки». Ого…! Це ж памятник першій конституції Пилипа Орлика!!!

З вікіпедії:
«Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик.

При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана… Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову).»

Про могилу Івана Мазепи ми ще тоді не знали…

… А браму ми все таки дарма взломували. Як виявилось, у воротах маленькі дверцята були, ми в темряві не помітили…

\\\\\\7////// Зустріч з кумиром, або «Тут був Карл!»

Вже збирались покидати фортецю, але Олі захотілося пройтись глянути на останній памятник (якесь погруддя, вже п'яте вздовж стіни). Підходжу, читаю: Фрідріх Карл… Оце так… Невже він! Ієронім фон Мюнхгаузен!

Мій улюблений персонаж. Не книжки. Фільму Марка Захарова.

Отже справді жив… служив… Дружина Якобіна… Німеччина… Може й про війну з Англією правда? І про гармату на місяць?
Ось так і сфотографувались з моїм давнім другом Бароном Мюнхгаузеном…

"Вы утверждаете, что можно вытащить себя из болота за волосы?
- Обязательно. Мыслящий человек просто обязан время от времени это делать"

На цьому поїздка не закінчилась звісно. Знову була кава. І той же водій маршрутки на Одесу. І кордон. І потяг. І Київ. Майже все заново у зворотньому порядку.

Ну звісно, такими й мають бути повернення – приїхав – нічого не змінилося, проте трохи змінився ти сам.

1 коментар: