Буша: cкульптурна столиця України. (Частина І)

Автори: кіноантон та Юкагубар

Буша

Є в Україні дивне містечко Буша, що на Вінниччині. Славетне воно з різних причин. По-перше, тут вже більш ніж 20 років проходить фестиваль пленерної «Подільський оберіг» скульптури.

Полягає він в тому, що до цього містечка запрошуються скульптори з усієї України та прямо на місці починають витісувати скульптуру. Так, за весь час існування цього фесту в цьому селі вже назбиралось близько 200 скульптур. Таким чином, ця ледь знана місцинка може похвалитись статусом такого собі скульптурної столиці України.

Більшість памятників зібрані в скульптурному парку, який знаходиться в самому центрі містечка.

Зустрічають відвідувачів два символічні пам’ятники: кобзар та мадонна, що стоять обабіч входу. Саме цим двом образам найбільше присвячено в українському образотворчому мистецтві.

Ну а увійшовши в арку, раджу йти як заманеться, адже скульптура на території цього парку стоїть як заманеться: на схилах, під деревами, вздовж доріжки, серед квітів та, часом, й просто валяється серед лугу.

Цього року фестиваль каменотесів триватиме протягом двох тижнів по 15 серпня. Новинкою сезону, як відзначили організатори фесту, будуть гончарі, які долучаться до вже традиційних скульпторів.

Буша

Хоча підписи нам вдалось знайти лише на декількох скульптурах, часом в ідентифікації твору необхідності не виникає. Наприклад, цих Тарасів Шевченко та Бульбу важко сплутати з кимось ще.

Часто зустрічаються твори і на канонічні сюжети.

Якось мені пощастило почути рядки із записника одного миколаївського митця, який прощався зі своєю рідною землею. Все своє життя він пояснив лишень однією фразою: «моє життя – це молитва моєї матері про мою землю, країну, світ». Саме ці слова згадались, коли я зустрівся з наступною скульптурою.

В цілому, твори вражають своєю свободою, що не обмежується ані тематикою, ані стилем, ані будь-чим іншим. Тож поряд можуть трапитись і абстрактні твори і скульптури на народні та міфологічні сюжети.

Далі про Бушу...